П`ятниця, 29.11.2024, 18:48
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Серпень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Статистика

    Онлайн всього: 8
    Гостей: 8
    Користувачів: 0
    Новороздільське МУЮ
    Головна » 2014 » Серпень » 19 » Відкриття спадщини
    17:48
    Відкриття спадщини

    Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

    Як зазначає З.В. Ромовська, відкриття спадщини - цивілістичний фразеологізм. Юридичний зміст цього терміна полягає в тому, що у зв'язку зі смертю особи права та обов'язки, які за життя належали їй, залишаються поки що нічиїми. Вони - відкриті для заволодіння тими, хто визначений у заповіті чи в законі. Відкриття спадщини означає виникнення особливого правового майнового стану. Особливість цього стану полягає в тому, що сукупність майнових прав і обов'язків померлої особи визнається спадщиною - майном, призначеним для придбання правонаступниками померлого - його спадкоємцями. До часу відкриття спадщини можна констатувати лише можливість виникнення у певної особи права стати спадкоємцем у майбутньому.

    Правове значення відкриття спадщини полягає в тому, що на цей час визначаються:

    - коло осіб, які одержують право прийняти спадщину;

    - склад спадщини (підкреслимо, що за життя фізичної особи її майно не може виступати предметом спадкування, крім випадків, коли вона помилково оголошена померлою в судовому порядку);

    - строки на прийняття спадщини або на відмову від її прийняття. Відкриття спадщини є тим юридичним фактом, який обумовлює специфіку спадкових правовідносин як таких, що виникають внаслідок смерті людини.

    Закон пов'язує відкриття спадщини із двома юридичними фактами: біологічна смерть фізичної особи; оголошення її померлою.

    Смерть фізичної особи, яка є розривом часу і простору, припиняє її правоздатність і відкриває спадщину. Людина перестає існувати фізично, однак значна кількість цивільних відносин, у яких вона була носієм прав та обов'язків, переживає її.

    Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку (біологічна смерть). Смерть мозку означає повну і незворотну втрату всіх його функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені всі інші можливі за даних обставин причини втрати свідомості та реакцій організму.

    У разі ж, якщо життєдіяльність організму підтримується за допомогою апаратів штучного дихання, кровообігу тощо, смерть ще не настала і, відповідно, спадщина не відкрилася.

    Смерть у загальновизнаній класифікації юридичних фактів за вольовою ознакою належить до подій. Такий юридичний факт підлягає державній реєстрації як акт цивільного стану. На підставі лікарської довідки орган реєстрації актів цивільного стану видає свідоцтво про смерть особи, яким підтверджується час відкриття спадщини.

    Крім того, особа може бути оголошена померлою в судовому порядку за правилами ст. 46 ЦК України. Так, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

    Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ч. 1 ст. 47 ЦК України).

    Оголошення фізичної особи померлою є презумпцією: факт, реальність якого не ясна, оголошується таким, що існує шляхом ухвалення судового рішення. У зв'язку з цим можливий поворот спадкування, хоча не завжди можуть бути поновлені правовідносини, учасником яких була особа, оголошена померлою. Причини смерті спадкодавця або підстави оголошення його померлим правового значення для відкриття спадщини не мають.

    З позицій теорії юридичних фактів судове рішення, виступаючи процесуальним актом, є перш за все юридичним фактом процесуального права. Проте юридичним фактом процесуального права воно є лише в тому разі, якщо тягне виникнення, зміну чи припинення матеріально-правових відносин. Невипадково у ст. 11 ЦК України рішення суду, з-поміж іншого, визначається підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

    Дореволюційне законодавство пов'язувало відкриття спадщини з природною смертю особи, а також із позбавленням її всіх прав, зокрема постриг у монахи, а також безвісна відсутність особи (ст. 1222 Зводу законів цивільних Російської Імперії 1832 р.).

    Як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: часом та місцем.

     

    Досвід зарубіжних країн.

    Смерть спадкодавця виступає центральним юридичним фактом, з настанням якого закон пов'язує настання прав та обов'язків суб'єктів спадкового право відношення. Так, відповідно до ст. 613 ЦК Квебеку спадщина після особи відкривається внаслідок її смерті за останнім місцем проживання.

    Факт смерті посвідчується відповідним документом, що видається компетентним державним органом виконавчої влади: в Російській Федерації - орган ЗАГС, у Франції, Німеччині та США - посадовими особами муніципалітету. До смерті людини за правовими наслідками прирівнюється оголошення судом фізичної особи померлою (ст. 45 ЦК РФ, ст. ст. 88-92 ЦК Франції, § 960-976 Кодексу цивільного судочинства Німеччини). Чинне французьке законодавство не знає такого інституту та виділяє лише презумпцію безвісної відсутності особи і оголошення безвісно відсутнім. В останньому випадку оголошення відбувається у два етапи: 1) встановлення презумпції безвісної відсутності (ст. ст. 112-121 ЦК Франції) та 2) оголошення безвісної відсутності (ст. ст. 122-132 ЦК Франції). При цьому оголошення безвісної відсутності за своїми правовими наслідками аналогічне до вітчизняного оголошення фізичної особи померлою.

    Слід вказати і про тривалість строків звернення до суду для оголошення фізичної особи померлою: в Російській Федерації - від 6 місяців до 5 років; у Франції - право на звернення до суду про встановлення безвісної відсутності особи виникає після спливу 20 років після одержання останніх відомостей від такої особи, у Німеччині - після спливу 10 років, але не раніше, ніж безвісно відсутній особі виповниться 25 років, у США - після спливу 5 років.

     

    Використана ітература:

    Електронний ресурс : http://pidruchniki.com

    Переглядів: 570 | Додав: Novyj_rozdil | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Створити безкоштовний сайт на uCozCopyright MyCorp © 2024