Одним із рішень, виконання якого покладається на органи державної виконавчої служби, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення є виконання рішення про вселення стягувача.

Примусовий характер вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, вказане у виконавчому документі, та проживання чи перебуванняв ньому.

Розглядаючи це питання слід детальніше розглянути саму суть та процедуру вселення.

А полягає вона в наступному.

Державний виконавець, отримавши на примусове виконання виконавчий документ, відповідно до якого, необхідно вчинити дій щодо вселення стягувача, переконавшись у відповідності виконавчого документу вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону), виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлює строк для самостійного його виконання боржником. Цей строк становить до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Факт виконання чи не виконання рішення в строк наданий для самостійного виконання перевіряється державним виконавцем на наступний день, що настає після закінчення строку для його самостійного виконання.

Як наслідок, рішення виконується боржником самостійно або державним виконавцем примусово.

Проаналізувавши практику, в більшості випадків, виконання цієї категорії рішень відбувається примусово.

Отже, виконуючи рішення в примусовому порядку державний виконавець письмово повідомляє боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення, адже божник вважається повідомленим, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватись вселення, чи іншою адресою яка достовірно встановлена державним виконавцем.

Під час примусового виконання рішення про вселення обов’язковою умовою є присутність понятих та залученням працівників органів внутрішніх справ.

Є випадки, коли боржник перешкоджає виконанню рішення, тоді до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 89 Закону.

Виконавши рішення в примусовому порядку, державний виконавець складає акт, який підписують особи, що брали участь у його виконанні, а виконавче провадження закінчується.

Проте існують випадки, коли в майбутньому боржником чиняться перешкоди у приживанні (перебуванні) стягувача у приміщенні, у яке його вселено. В такому разі стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Отримавши таке звернення державний виконавець,перевіривши підстави що слугують для відновлення провадження, вправі повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції, передбачені вищезгаданою статтею 89 Закону.

Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником за цим виконавчим провадженням. В такому випадку, питання про вселення стягувача вирішується в судовому порядку.