Домашнє насильство відбувається у всіх секторах суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних уподобань, професійного та освітнього рівня. Особи, які чинять насильство, намагаються одержати владу та контроль над близькими партнерами. Влада набирає вигляду стратегічної образливої тактики (фізична, сексуальна, вербальна, емоційна), що забезпечує посилення контролю. Коли образа переходить межу і перетворюється нанасильство, усе може розпочатися з порівняно незначних проявів. Коли насильство повторюється, воно стає все жорстокішим та цілеспрямованішим. Особи, які чинять насильство, не «втрачають контроль», а застосовують насильство для контролювання та одержання влади над жертвою.

Кривдник чинить насильство тому, що:

1. Суспільство каже, що це нормально – занадто довго суспільство мирилося із насильством у сім’ях та не притягувало кривдників до відповідальності за насильство.

2. Це працює – тероризована насильством жертва буде казати чи робити все, щоб вижити.

3. Це вибір – кривдник вирішує чинити насильство для підтримання влади та контролю над жертвою. Так само, як і кривдник, кожна людина має проблеми, злиться та страждає від стресу, але не кожна вирішує чинити насильство.

4. Контроль – кривдник бажає одержати повний контроль над жертвою та сім’єю і може застосовувати у поєднанні насильство та образливу тактику для одержання і підтримки контролю.

5. Вивчена поведінка – така поведінка «вивчається» з дитинства, від власних батьків, від однолітків, школи, спорту та медіа.

Характеризуючи осіб, які здійснюють насильство в сім’ї, кримінологи виокремлюють такі чинники їх протиправної поведінки:

1. Кривдникам притаманні такі особливості особистості, як ригідність, домінування, тривожність, швидке роздратування (особливо на провокативну поведінку членів сім’ї), низька самооцінка, депресивність, імпульсивність, залежність, низький рівень емпатії тавідкритості, низька стресостійкість, емоційна лабільність, агресивність, замкнутість, підозрілість і проблеми самоідентифікації.

2. Негативне ставлення до сім’ї та неадекватні очікування від її представників: кривдник сприймає членів сім’ї як стресовий чинник, унаслідок чого постійно відчуває негативний вплив стресу, невдоволеність сімейним життям, почувається нещасним.

3. Низький рівень соціальних навичок: у кривдника відсутні навички вести переговори, вирішувати конфліктні ситуації та проблеми мирним шляхом, приймати помірковані рішення, звертатися за допомогою до інших.

4. Психологічне здоров’я кривдника характеризується вираженими психопатологічними відхиленнями, підвищеною нервозністю або депресивністю, схильністю до суїциду, які тільки збільшують ризик застосування насильства до членів сім’ї.

5. Алкоголізм та/або наркоманія кривдників є психофармакологічною проблемою, що породжує афективні порушення психіки (агресивність, гіперсексуальність, роздратованість, порушення координації, знищення самокритики й інші), наслідком яких є втрата контролю над власною поведінкою та незворотний процес деградації особистості.

6. Проблеми з фізичним здоров’ям кривдників (патологічний перебіг вагітності, перерванавагітність, важкі пологи, інвалідність тощо) є чинником, який збільшує імовірність насильницьких проявів, оскільки потужно впливає на нервову систему, викликає негативні емоції, швидке збудження, тривожність, унаслідок чого чоловік або жінка стають нерезистентними до стресорів, знижується рівень їх самоконтролю.

7. Нерозвиненість батьківських навичок та почуттів найчастіше спостерігається в молодих батьків, у яких труднощі виховання дітей викликають нервозність, репресивність, тривожність, страх, що знижують самооцінку та здатність справлятися з обов’язками батьківства, призводять до нервово-психічних розладів.

Відповідно до характеристики, утипології особистостей, що чинять насильство в сім’ї, виокремлюють:

– регресивний тип, який при низькому рівні власної гідності не вміє контролювати свої потяги та бажання, втрачає межі дозволеного під час виконання функції розпорядника в родині;

– морально нерозбірливий тип, що характеризується брутальним типом поведінки й жорстоким ставленням до членів сім’ї, примушуванням їх вступати в сексуальний контакт із застосуванням при цьому фізичної сили, використовуючи безпорадний стан жертви;

– сексуально нерозбірливий тип не має жодних ні моральних принципів, ні меж і правил у сексуальному задоволенні своїх потреб;

– неадекватний тип – соціопати, які не вписуються в рамки соціальних норм і ставляться до членів сім’ї як до власності, яка не являє жодної моральної цінності і не має права на особистісні прояви.