Насильство в сім’ї є однією з гострих проблем суспільства, з якою безпосередньо стикається більшість населення.

Сімейне насильство, в тому числі насильство над жінками, все ще залишається латентним явищем, яке стає відомим оточуючим лише тоді, коли настають його жахливі наслідки або коли приховувати проблему вже неможливо. Стереотип про те, що насильство має місце тільки в соціально неблагополучних родинах не відповідає сучасній реальності, оскільки воно поширене серед різних категорій населення, незалежно від культурних і соціально-економічних особливостей.

Прийнято вважати, що молодим жінкам насильницькі дії загрожують більше, ніж онкологічні захворювання, дорожньо-транспортні пригоди і військові конфлікти. Саме тому світова спільнота не залишає без уваги цю проблему. Більше десяти років тому Організація Об’єднаних Націй розробила Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок, до якої приєдналась і Україна. Більше того, з метою об’єднання зусиль всесвітніх організацій, які борються з цією проблемою, на базі ООН був створений орган, який спеціалізується на питаннях гендерної рівності і розширення прав і можливостей жінок.

Що стосується України, то свідченням того, що сімейне насильство набуло статусу особливої соціальної проблеми, стало прийняття нової законодавчої бази, створення  кризових центрів, проведення досліджень, і організація науково-практичних семінарів та конференцій. В листопаді 2001 року був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї». Крім того, на законодавчому рівні ця проблема регулюється Конституцією України, Кримінальним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

За результатами вітчизняних соціологічних опитувань більше 70% жінок в Україні піддаються різним формам знущання і приниження в родині, і стосовно більш ніж 20% жінок ці знущання здійснюються постійно Перелік причин насильства над жінкою в родині не є вичерпним.

Передують цьому соціальні проблеми різного характеру: особливості українського менталітету, економічна криза в державі, що продукує наявність економічних проблем в родинах, стимулює конфлікти, які в свою чергу породжують факти насильства, історико-політичні та культурні недоліки, соціальна незахищеність, низький розвиток проблеми на рівні державного регулювання.

Безпосередніми причинами є наступні:

1. Психологічні та психічні розлади як у жертви, так і в насильника; низький контроль імпульсів, депресивні стани, певні органічні синдроми у чоловіків.

2. Моральна чи матеріальна залежність одного з членів родини від іншого, коли жінки погоджуються терпіти будь-яке насильство з боку чоловіків, окрім економічного, а чоловіки, в свою чергу користуються цим.

3. Досить часто чинником, який призводить до насильства виступають проблеми в сексуальній сфері: незадоволеність сексуальним життям за різними критеріями.

4. Відсутність соціального капіталу в жінок, тобто відсутність у жінки друзів чи родичів, з якими вона буде спілкуватися, до таких осіб з більшою ймовірністю буде застосоване насильство.

5. Непідготовленість чоловіків до сімейних стосунків, відсутність почуття відповідальності за благополуччя і долю родини чи пари.

6. Абсолютна відсутність у чоловіків міжособистісного пристосування, тобто, орієнтації на взаємне звикання, співвідношення своїх інтересів, звичок, смаків з інтересами партнера, невміння йти на поступки та компроміси, стримувати себе й свої емоції. 

7. Відсутність протесту з боку жертви, тобто жінки жодним чином не намагаються боротися з проявами насильства стосовно них.

8. Поширення алкоголізму і наркоманії.

9. Масове розповсюдження цивільних шлюбів (офіційно незареєстрованих).

10. Різний соціальний статус та умови життя.

11. Конкуренція за лідерство в сім’ї.

12. Моделювання поведінки інших (батьків чи знайомих), яка відклалася у свідомості з дитинства.

13. Віктимологічні особливості поведінки жінки, її провокуюча поведінка.

14. Різні погляди на подружню невірність та інші питання моральності.

 Таким чином, причин насильства в сім’ях, зокрема щодо жінок, дуже багато, іноді причинами насильства в конкретному випадку може бути сукупність декількох чи багатьох вищеперерахованих прикладів . До того ж, застосування до жінки одного виду насильства завжди супроводжується іншим, наприклад, фізичне з психологічним, або сексуальне з психологічним.

Попри всі ці негативні наслідки для жінки, найбільше від насильства стосовно жінок в сім’ях страждають діти. Діти є найпершими жертвами такого насильства, навіть за тих умов, що насильство не спрямоване безпосередньо на них. Це відбувається в силу того, що дитяча психіка є дуже хиткою і несформованою, а під впливом атмосфери насильства, особливо щодо матері, вона суттєво деформується, або в дитини, на фоні таких обставин, з’являються суттєві психічні або фізичні захворювання, такі діти, найчастіше, самі стають або жертвами , або насильниками в своїх стосунках з партнерами.