У Сімейному кодексі передбачена можливість укладення таких договорів:

1) шлюбного договору (ст. 92);

2) договору дружини та чоловіка про те, з ким із них після розірвання шлюбу будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні їхнього життя братиме той, хто буде проживати окремо, тобто так званого "договору про розірвання шлюбу" (ст. 109);

3) договору дружини та чоловіка про надання утримання (ст. 78);

4) договору дружини та чоловіка про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (ст. 89);

5) договору матері та батька про сплату аліментів на дитину (ст. 189);

6) договору матері та батька дитини про припинення права дитина на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (ст. 190);

7) договору дружини та чоловіка про визначення порядку користування нерухомістю (ст. 66);

8) договору про поділ нерухомого майна (ст. 68).

Цей перелік не є вичерпним. Членам сім'ї, родичам не заборонено укладати інші договори, спрямовані на урегулювання сімейних відносин між ними, якщо ці договори не суперечитимуть імперативним (обов'язковим) нормам цього Кодексу та інших законів, а також моральним засадам суспільства.

Учасники

Сімейні договори можуть бути укладені між:

1) дружиною та чоловіком;

2) матір'ю та батьком дитини;

3) матір'ю, батьком і дитиною;

4) іншими родичами та членами сім'ї, відносини між якими врегульовані Сімейним кодексом;

5) між тими родичами, відносини яких не охоплені Сімейним кодексом (наприклад, між троюрідними сестрами чи між тіткою та племінницею про надання утримання).

Така широка палітра учасників сімейних договорів, розмаїття їх змісту є одним із проявів демократизації сімейного законодавства України.

Особливість договорів про патронат, про прийняття у свою сім'ю сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, зумовлює і особливість їх суб'єктного складу.