Загальна декларація прав людини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., у ч. З ст. 16 називає сім'ю природним та основним осередком суспільства. Таке ж положення міститься й у ст. 23 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.

У Преамбулі Конвенції про права дитини 1989 р. сім'ю названо основним осередком суспільства і природним середовищем для зростання і благополуччя усіх її членів і особливо дітей.

У Вступі Хартії прав сім'ї, представленої Апостольським Престолом Католицької церкви для всіх людей, інституцій та владних структур, яких стосується питання місії сім'ї у сучасному світі, зазначено, що сім'я є природною спільнотою, яка передує державі чи будь-якій іншій спільності і має притаманні їй невід'ємні права.

З вищенаведених актів випливає, що сім'я це:

- спільнота, тобто певна група людей;

- спільнота природна;

- спільнота основна.

Сім'я - це особлива спільність людей, основу якої становить емоційно-відчуттєва ознака, яка притягує їх, єднає, тримає вкупі.

Природність сім'ї означає, що її виникнення було об'єктивно започатковане тими умовами, в яких жила людина. Лише завдяки сім'ї вона могла вижити. Саме сім'я була першою і первинною людською спільнотою, зумовленою природним буттям людини.

У слові "основний" таїться не лише те, що в Україні понад 13 мільйонів сімей (жоден із відомих суспільних осередків не є таким численним), а й те величезне соціальне навантаження, яке може виконати лише вона.

У статті З СК "Сім'я" названо сім'ю первинним та основним осередком суспільства. Терміни "природний" та "первинний" слід вважати синонімами.

Правнича література радянського періоду розмежовувала поняття сім'ї у соціологічному і в юридичному розумінні. У соціологічному розумінні - сім'єю називали союз осіб, які спільно проживають, пов'язані шлюбними, родинними або іншими зв'язками, мають взаємні інтереси, піклуються один про одного.

Характерною ознакою юридичного розуміння сім'ї вважалася наявність у її членів взаємних юридичних сімейних прав та обов'язків. Саме тому чоловік та жінка, які спільно проживали, але без реєстрації шлюбу, не вважалися сім'єю1.

Ширилася навіть думка про те, що у разі, коли, наприклад, працездатна мати проживає спільно із повнолітнім працездатним сином, про сім'ю у юридичному сенсі говорити не можна, оскільки вони не мають один щодо другого аліментного обов'язку.

Жодна із сімей не може бути вільною від внутрішніх обов'язків, у тому числі юридичних. У Кодексі 1969 р. це підтверджувалося насамперед положенням, що містилося у ст. 32: "Подружжя повинно матеріально підтримувати один одного". А у статті 58 цього ж Кодексу, яка мала назву "Взаємність обов'язків батьків і дітей", було записано про те, що "батьки та діти зобов'язані подавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу".

Чи були ці обов'язки юридичними? Література радянського періоду відповідала на це запитання здебільшого заперечно. З позицій сьогодення, підстав для такого розуміння наведених законоположень залишилося небагато.

У сім'ї (будемо брати до уваги сім'ю, у якій відносини між усіма її членами вибудовані на засадах любові, поваги та обов'язку) немає чіткого розмежування прав та обов'язків за джерелами їх виникнення: любов, звичай, родинні традиції, домовленість, закон.

Сім'я - це багатогранна структура. На неї не можна дивитися лише з однієї точки зору, бо це неодмінно дасть змогу побачити лише один із її спектрів. Усвідомлення поліфонічності сім'ї дає нам підстави говорити про неї, як про дорогоцінний камінь, кожна грань якого випромінює своє особливе світло, що в комплексі дає нам можливість переконатися у її особистій та соціальній цінності. До звичного трактування сім'ї як правової категорії слід додати, що вона є водночас категорією біологічною, психологічною, економічною. Сім'я ростить громадянина України, майбутнє держави, що є найвищим проявом політики. Тому трактування сім'ї і як категорії політичної не може викликати заперечень.

Українське сімейне право: Ромовська З.В. – Електронний доступ: http://westudents.com.ua/glavy/70475-rodina-.html