Право, яке належить людині як членові сім'ї чи як родичеві і визначене нормами Сімейного кодексу або договором, є її сімейним правом.

Сімейне право - це певні можливості, якими може скористатися дружина, чоловік, мати, батько, дитина, дід, баба чи інша особа; це вид та міра поведінки, на яку вони управлені.

Сімейними правами немайнового характеру є, зокрема, право дружини на материнство, право дитини на контакт із родичами, право батька на участь у вихованні дитини, з якою він не проживає.

До сімейних прав майнового характеру належить право дитини, іншого члена сім'ї на утримання, право одного з подружжя на поділ спільного майна.

При цьому слід зазначити, що право на утримання є особистим майновим правом, оскільки не може бути за жодних умов передане іншій особі.

3 моменту народження дитина володіє природним правом на проживання у сім і та на фізичний, духовний і моральний розвиток.

Носіями сімейних прав особистого немайнового та майнового характеру є усі інші учасники сімейних відносин.

Сімейний обов'язок - це вид і міра необхідної поведінки, яку особа зобов'язана (повинна, мусить) вчинити.

Носієм сімейного обов'язку завжди є конкретна, точно визначена особа, тому сімейні правовідносини вважаються відносними.

Відповідно до теорії абсолютних правовідносин, носіями обов'язку у них є "усі і кожен". Чи можливо припасувати цю теорію до сімейних відносин? Ствердна відповідь на це запитання може у декого, особливо у тих, хто взагалі не підтримує теорію абсолютних правовідносин, викликати подив. Тим, хто її підтримує, треба визнати, що абсолютними правовідносинами з усіма та кожним пов'язані батьки дитини, оскільки усі і кожен зобов'язані поважати батьківські права й утримуватися від вчинення дій, які могли б їх порушити. Правовідносини власності між подружжям мають двояку суть. Дружина і чоловік перебувають в абсолютних правовідносинах зі всіма, хто може стати потенційним агресором щодо їхнього права спільної сумісної власності, і водночас - у відносних правовідносинах між собою, оскільки і дружина, і чоловік зобов'язані взаємно поважати права кожного з них як співвласника.

Зміст сімейного обов'язку часто визначається у Кодексі за допомогою оцінюваних понять: "поважати дитину", "піклуватися про її здоров'я", "дбати про матеріальне забезпечення сім'ї", "утримувати" тощо. За наявності спору зміст обов'язку може бути чітко визначений судом, наприклад, - "сплачувати щомісячно аліменти у сумі 500 грн.".

Іноді суть сімейного обов'язку у Сімейному кодексі взагалі не визначена, її можна змоделювати, виходячи зі змісту сімейного права, якому цей обов'язок має кореспондувати. Так, праву, приміром, чоловіка на повагу до своєї індивідуальності відповідає обов'язок дружини утримуватися від дій, які би зневажали це його право.

Праву дружини на материнство має кореспондувати, як це може для декого здатися абсурдним, обов'язок чоловіка на статеві стосунки з нею, що зумовлений самою суттю шлюбу, коли йдеться, звичайно, про осіб репродуктивного віку. Правда, невиконання цього обов'язку може мати наслідком лише розірвання шлюбу.

Українське сімейне право: Ромовська З.В. – Електронний доступ: http://westudents.com.ua/glavy/70475-rodina-.html