Умови, що на сьогодні склалися, призвели до такого соціального явища, як безпритульність і бездоглядність дітей. Діти, що покинуті батьками або самі покинули сім'ю, в якій не створено нормальних умов для життя та повноцінного розвитку, займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, систематично вживають алкогольні напої, токсичні і наркотичні речовини та часто стають жертвами сексуальних злочинів, залучаються дорослими до протиправної діяльності. Життя і здоров'я таких дітей постійно перебуває під загрозою, а збільшення їх чисельності також становить певну загрозу для суспільства.

     До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульність і бездоглядність, слід віднести такі:

     невідповідність організації роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань сім'ї та дитинства реальним потребам суспільства;

     неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює збільшення звернень до притулків;

     жорстокі форми виховання дітей в сім'ях;

     психологічна криза стосунків батьків та дітей;

     неспроможність або небажання сім'ї виконувати виховні функції;

     перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів);

      експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання;

     нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства;

     низька результативність роботи органів опіки та піклування, недосконала система виявлення неблагополучних сімей.

      Одним з напрямів подолання сирітства є створення та поширення форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно Закону основними принципами захисту безпритульних дітей є:

законність;

демократизм;

рівність;

повага до особистості;

визнання честі та гідності;

забезпечення основних прав і свобод людини.

З метою створення необхідних умов для забезпечення прав та свобод безпритульних дітей впроваджується їх облік.

Облік безпритульних дітей ведеться відповідно до законів України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» і «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Згідно цих законів основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, служб у справах дітей є:

ведення обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);

відвідувати дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебувають на обліку в службі у справах дітей, за місцем їх проживання, навчання і роботи; вживати заходів для соціального захисту дітей.

З метою запобігання бездомності і безпритульності в Україні в рамках відповідних програм проводяться освітні та просвітницькі заходи з інформуванням населення про норми законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на жилі приміщення та земельні ділянки, про інші правочини, предметом яких є житло, щодо обов'язків і відповідальності учасників житлових та суспільних правовідносин.

Держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, призову на строкову військову службу в Збройні Сили України, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, невідкладне вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, призову на строкову військову службу в Збройних Силах України, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк.

     У разі неможливості повернення зазначеного житла дітям та особам з їх числа, зазначеним в абзаці першому цієї частини, відповідні органи місцевого самоврядування зобов'язані протягом одного місяця надати аналогічне жиле приміщення та компенсувати вартість втраченого майна у разі, якщо це майно не було забрано дітьми та особами з їх числа.

 Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла, мають право зараховуватися на квартирний та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки чи піклування. Після досягнення 18 років такі діти, а також особи з їх числа після завершення строкової військової служби в Збройних Силах України або після повернення з місць позбавлення волі протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання.

Держава передбачає заклади, в яких можуть проживати безпритульні діти. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є:

притулок для дітей служби у справах дітей;

центр соціально-психологічної реабілітації дітей;

соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко).

Таким чином держава намагається створити умови, в яких кількість безпритульних та бездоглядних дітей буде зведена до мінімуму.