З метою спрощення процедури реєстрації прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 05 березня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення», (далі Закон) відповідно до якого розширено повноваження нотаріусів у галузі державної реєстрації речових прав на землю.
         Згідно положень вищезазначеного Закону нотаріуси уповноважені здійснювати державну реєстрацію прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (інших видів та категорій нерухомого майна, в тому числі земель, Закон не стосується) на одному рівні з державними реєстраторами.
         Закон визначає, що якщо особою укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на яку не було зареєстровано у Державному реєстрі прав після 2013 року, нотаріусом реєструється право оренди і право власності на такий земельний наділ. При цьому, із заявою про реєстрацію до нотаріуса може звернутися як власник, так і орендар земельної ділянки або особа, якій видано довіреність (представник). Подання орендарем чи його представником правовстановлюючого документа (державного акту про право власності, тощо) не вимагається.
Державна реєстрація прав власності та оренди проводиться за місцем розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення в межах території, на якій діє нотаріус (території нотаріального округу), крім випадків, коли державна реєстрація відбувається після вчинення нотаріальної дії (посвідчення нотаріусом договору оренди). В останньому випадку нотаріальна дія, а отже і державна реєстрація, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) земельної ділянки або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного договору.

         Таким чином, прийняття даного Закону дозволяє значно пришвидшити та спростити порядок державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського  призначення. Завдяки цьому громадяни можуть самостійно обирати, звернутися їм до державного реєстратора чи до нотаріуса. Крім того, такі зміни до законодавства сприяють більш ефективному використанню земель сільськогосподарського призначення суб'єктами господарювання, і як наслідок додатковим надходженням до Державного бюджету та місцевих бюджетів.