Психологічні травми та їх вплив на дітей

Психотравма- це переживання екстремального стресу, внаслідок подій, які особа сприймає як загрозу для свого життя, або стає їх свідком.

Психотравматичними подіями частіше бувають: Стихійні лиха (повені, пожежі, землетруси) Дорожньо-транспортні катастрофи (на залізниці, в авто-, авіатранспорті) Військові події Кримінальні дії (сексуальне насильство, фізичні тортури, викрадення, напад з метою пограбування, насильство в сім"ї, кібертероризм) Раптова втрата близьких людей Важкі хвороби (СНІД, гепатит, онкологічні захворювання), госпіталізація (передчасна сепарація у немовлят) Раптова втрата соціального статусу, соціальної захищеності. Психотравма може викликати Гостру стресову реакцію.

 При певних обставинах травматичний розлад набирає хронічний характер перебігу: (посттравматичний стресовий розлад); розлади адаптації, депресивні епізоди, порушення емоцій поведінки, соматофорні розлади; тривожно-фобічні та компульсивні розлади; узалежнену поведінку; диссоціативні розлади (амнезія, дереалізація, деперсоналізація, множинна особистість).

Третина осіб, що пережили психічну травму, видужують спонтанно, дві третини страждають на вищезазначені розлади психічної діяльності, 50% з усіх душевних розладів внаслідок психотравми належать посттравматичному стресовому розладу. 

Проживання в сучасному світі є надзвичайно небезпечним, бо наша дійсність є травматичною. Найбільш незахищеними та вразливими перед психотравмою є діти та підлітки. Так, близько 45% дітей (до 18 років) переживають хоча б одну травматичну подію; від 25 до 35% дівчат віком до 16 років стають жертвами різних форм сексуального насильства; близько 10% дівчат та 1,5% хлопців до 16 років зазнають насильницького статевого акту.

 Діти та підлітки більш вразливі до психотравми і частота виникнення ПТСР внаслідок травматизації значно вища ніж в дорослих. Так, посттравматичний стресовий розлад спостерігається у всіх без виключення дітей, що стали свідками вбивства батьків, більш як 90% дітей, що перенесли сексуальне насильство в дитячому віці страждають на посттравматичні психічні розлади. Перенесені психотравмуючі події в дитинстві, в великій мірі підвищують ризик психічних розладів в підлітків та дорослих. Частіше всього це: ПТСР, афективні та тривожні розлади, суїциди, узалежнена поведінка (алкоголізм, наркоманія, нехімічні форми залежності), розлади харчування та сексуальної поведінки. Важкі та тривалі травми викликають порушення особистісного розвитку низька самооцінка, порушення міжособистісних стосунків (в тому числі подружніх та батьківства) у дорослому віці.

Як бачимо, отримана в дитячому віці психотравма, часто призводить до психотравматичних розладів, а жертви дитячого насильства, в майбутньому, можуть самі стати кривдниками. Найбільш розповсюдженими формами травматизації дітей є насильство та занедбаність. 

Насильство може бути фізичним, сексуальним, психологічним (емоційним).

Фізичне насильство - жорстокі або інші цілеспрямовані антигуманні дії, що причиняють фізичний біль дитині (побиття, припалювання, умисне придушення, потоплення дитини, кусання, ситуації, коли дитині дають яди або неадекватні ліки). 

Емоційне (психічне) насильство - дитина проживає в постійній відсутності уваги та любові, є об"єктом погроз, насмішок та знущань, це викликає втрату почуття власної гідності та впевненості в собі, що в свою чергу, деформує та створює Власне "Я". 

Сексуальне насильство - використання дітей з метою задоволення сексуальних потреб дорослих. Для досягнення своєї мети, насильник використовує погрози, фізичну силу, вдається до хитрощів та обману для заохочення дітей до сексуальних дій. Формами сексуального насильства над дітьми є їх використання для витоплення порнографічної продукції, а також демонстрування їм порнографічних фільмів, журналів. Не є поодинокими випадки втягування дітей до заняття проституцією.

Нехтування потребами дітей - незадоволення життєвих потреб дитини в житлі, їжі, одязі, лікуванні, також полишання дітей без нагляду.

Перенесені травматичні події в дитячому віці викликають психічні та соматичні порушення, які можуть турбувати травмовану особу протягом тривалого часу, інколи – все життя.

Особливо тяжкі наслідки спостерігаються в осіб, які перенесли насильницький вплив у ранньому дитячому віці. 

Важкість наслідків насильства залежить від форми знущань (фізичне, психічне, сексуальне), тривалості насильницьких дій, можливості знаходити власні ресурси для супротиву та припиненню насильства, відчуття сторонньої підтримки та розуміння. 

В підлітковому віці, в період дорослості, в сімейному житті, особа, що стала жертвою дитячого насилля може бути жорстокою з оточуючими. Характерною рисою поведінки таких людей буде нездатність впоратись з життєвими перешкодами та проблемами. Жертві насильства все життя важко шукати та отримувати допомогу від оточуючих людей. Коли дитина-жертва не отримує допомоги від власних батьків, підривається її здатність до пошуку допомоги та взаємовідношень з людьми в майбутньому.