Поява в сім’ї дитини — це майже завжди яскрава і довгоочікувана подія. Батьки готові оточити крихітку, яка щойно народилася любов’ю, ніжністю і турботою. Проте вони практично з самого народження дитини пов’язують з нею надії на реалізацію багатьох власних амбіцій і бажань.

Одне з перших рішень, які належить прийняти батькам — вибір імені для дитини. Це дуже серйозне рішення, тому новоспеченим мамі й татові варто підійти до цього процесу не тільки з фантазією, а й з повною відповідальністю. Багато хто вважає, що ім’я впливає на характер людини, і тому його пошук — напружена і хвилююча робота для обох батьків. Коли новій людині дають ім’я, це ще й суспільні відносини, що підлягають і правовому регулюванню. Ці відносини входять в інститут особистих немайнових прав та обов’язків батьків і дітей. Логічно, що такі правовідносини регулюються сімейним законодавством.

Відповідно до ст. 144 Сімейного кодексу України, державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові і засвідчується свідоцтвом про народження.

Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Прізвище, ім'я та по батькові є тими ознаками, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших, надаються їй при державній реєстрації народження і є невід’ємними від неї.

Чинне законодавство України закріплює одне із найбільш важливих прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття - право на ім'я (частина 1 стаття 294 Цивільного кодексу України).  Його важливість визначається специфікою об'єкта, який опосередковується даним правом та полягає в забезпеченні фізичній особі можливості індивідуалізувати себе у суспільстві.

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. (стаття  28 Цивільного кодексу України).

Дитина, що народилася, має право на присвоєння їй імені. Право на ім’я – це найважливіше право, оскільки всі цивільні права особа має право набувати тільки під своїм ім’ям. Стаття 7 Конвенції про права дитини свідчить, що дитина реєструється відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я.

Стаття 146 Сімейного кодексу України встановлює не право на ім'я, а право батьків та інших передбачених законодавством осіб на присвоєння імені. Як правило, ім'я дитини визначається за згодою батьків Вони мають право обирати будь-яке ім'я, передбачене або не передбачене у довіднику власних імен. Батьки є вільними у виборі власного імені своїй дитині. При реєстрації народження за заявою одного з них передбачається, що інший згоден з обраним ім’ям. Власне ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. При державній реєстрації народження іншою особою власне ім’я дитини присвоюється за її вказівкою. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. У тих випадках кількість та форма імен не обмежуються, адже порядок присвоєння імені є звичаєм конкретної меншини.

Традиція присвоєння дитині двох власних імен існує віддавна. Вона походить ще з до християнських часів, коли дитина, досягши певного віку та стаючи членом общини, одержувала нове ім’я, яке відповідало її характеру або тим якостям, які були бажані для її батьків.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану не мають права відмовити в наданні дитині обраного батьками імені на тій підставі, що дане ім’я не вказано в довіднику власних імен або є скороченим, пестливим. Але з цього не випливає, що батьки мають нічим не обмежене право наректи дитину будь-яким вигаданим ім’ям. Право вибору імені своїй дитині, як і будь-яке право, має межі здійснення. Батьки не можуть, використовуючи права, що їм належать, всупереч інтересам дитини, дати дитині ганебне ім’я або ім’я, здатне викликати у неї або оточуючих неприємні асоціації. В будь-якому випадку батькам при обранні імені дитини потрібно відповідально ставитись до цього та пам’ятати, що ім’я – це своєрідний оберіг, супутник життя людини, за допомогою якого здійснюється індивідуалізація особи, це носій національних традицій та неповторності особистості.

Найпоширеніші імена, які присвоюються дітям при державній реєстрації народження залишаються: чоловічі імена – Артем, Олександр, Денис, серед жіночих імен найпоширенішими залишаються – Вероніка, Вікторія.

Слід відмітити, що спостерігається тенденція присвоєння дітям старослов’янських та рідковживаних імен Євангеліна.

Також непоодинокі випадки присвоєння дітям неординарні імен: чоловічі – Ернест, жіночі – Єма.

Крім цього, незвичними для українців залишаються імена, що присвоєні під час реєстрації народження дітей, батьки яких є представниками інших національностей (наприклад, Айлін).

Новий Сімейний Кодекс України передбачив ситуацію коли батьки не мажуть дійти згоди щодо визначення імені дитини згідно з ч.3 ст.146 СК «спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватись органом опіки і піклування або судом». До набрання чинності Сімейний Кодекс України головним нормативно-правовим актом у сімейному праві був Кодекс про шлюб та сім’ю. Він також містив подібну правову норму — ч.2 ст.63 КпШС, згідно з якою для вирішення спору щодо імені дитини батьки могли звернутися до органів опіки і піклування. Можливість вирішити спір між батьками щодо імені дитини в судовому порядку є новиною сімейного законодавства незалежної України.

Для того щоб зареєструвати народження дитини в місті Новий Розділ можна звернутися за адресою: вул. Грушевського, 24, м. Новий Розділ, тел.. (261)2- 62-77 і для цього необхідно подати наступні документи:

• письмова заява;
• паспорта (паспортні документи) батьків дитини;
• документ, виданий закладом охорони здоров’я, що підтверджує факт народження дитини або довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу - у випадку народження дитини поза закладом охорони здоров’я;
• документи, необхідні для визначення походження дитини від батьків, передбачені статтями 122, 125, 135 Сімейного кодексу України (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини).