Сімейне законодавство передбачає можливість припинення шлюбу. У теорії сімейного права під припиненням шлюбу розуміється «зумовлене настанням певних юридичних фактів припинення правовідносин, які виникли між подружжям із юридично оформленого шлюбу».

До юридичних фактів, які припиняють шлюб, відповідно до ст. 104 СК України, відносяться:

- смерть одного із подружжя;

- оголошення його померлим;

- розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 104 СК України підставами для припинення шлюбу є смерть одного із подружжя або оголошення його померлим, а також розірвання шлюбу.

У разі смерті одного із подружжя або оголошення одного з них померлим не потрібно будь-якого спеціального оформлення припинення шлюбу. У таких випадках шлюб вважається припиненим з моменту смерті одного із подружжя або з моменту вступу в законну силу рішення суду про оголошення померлим одного із подружжя. Єдиним документом при цьому є свідоцтво про смерть.

Порядок та умови оголошення громадянина померлим визначаються цивільним законодавством. Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або давали підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку — протягом шести місяців.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше шести місяців.

Питання про оголошення громадянина померлим вирішується судом за місцем проживання заявника відповідно до ст. 246 ЦПК України. Рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації його смерті в органах РАЦСу і видачі свідоцтва про смерть.

З цього моменту шлюб з ним вважається припиненим. Чоловік або дружина зазначеної особи має право вступити у новий шлюб, маючи на руках рішення суду про оголошення померлим колишнього із подружжя. Однак особа, оголошена померлою (якщо насправді вона жива) не має права вступати у новий шлюб незалежно від того, відомо їй чи ні про оголошення її померлою (такий шлюб може бути визнаний недійсним).

У разі появи особи, оголошеної померлою, або виявлення місця її перебування суд, згідно зі ст. 48 ЦК України, скасовує рішення про оголошення цієї особи померлою. У такому разі її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі (ст. 118 СК України). При цьому жодних заяв про поновлення шлюбу не потрібно. Орган РАЦСу анулює актовий запис про розірвання шлюбу і відповідне свідоцтво, видане на його підставі.

При житті шлюб припиняється у судовому порядку. Однак якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

Наприклад, суд постановив рішення про розірвання шлюбу 25 березня, а дружина померла 30 березня, тобто до набрання цим рішенням чинності. У цій ситуації вважається, що шлюб припинився у зв’язку зі смертю дружини, незалежно від того, що подружжя тривалий час спільно не проживало.

Якщо у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Розірвання шлюбу (розлучення) як юридичний акт припиняє правові відносини між подружжям на майбутнє.

Перелік підстав для припинення шлюбу, визначений Сімейним кодексом України, є вичерпним. Тривале проживання окремо, засудження до довічного ув’язнення, встановлення судом режиму окремого проживання, перебування у фактичних шлюбних відносинах з іншою особою — ці та інші можливі обставини не припиняють шлюбу.

Відповідно до ст. 108 СК України за заявою зацікавленої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень ст. 106 та п. З ч. 1 ст. 107 СК України, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім’єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом РАЦСу.

Право на звернення до суду з позовом про визнання розірвання шлюбу фіктивним має заінтересована особа. Нею може бути як організація, яка надає житло, так і один із подружжя, якого другий ввів в оману, схиливши до подання спільної заяви про розірвання шлюбу наче тільки для одержання певного блага, а потім таємно зареєстрував повторний шлюб. Заявникові належить спростувати вищеназвану презумпцію, подавши докази фактичного продовження шлюбних відносин (листи, показання свідків тощо).

Якщо розірвання шлюбу відбулося за рішенням суду, то визнання його фіктивним за ст. 108 СК України не допускається. У такому разі заінтересована особа може добитися захисту своїх інтересів лише за допомогою перегляду рішення суду про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами.

Розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке не має дітей та за заявою одного з подружжя (якщо другий із подружжя: 1) визнаний безвісно відсутнім; 2) визнаний недієздатним) реєструється в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Момент припинення шлюбу визначений у ст. 114 СК України залежно від того, ким розривається шлюб. Якщо шлюб розривається органом РАЦСу, шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу. Якщо шлюб розривається судом, моментом його припинення є день набрання чинності рішенням суду.

Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили після прийняття Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI.