Дослідження та вивчення будь-яких інститутів сімейного права неможливе без визначення змісту поняття «сім’я».

Це поняття викликає інтерес і є об’єктом досліджень серед науковців різних галузей: філософії, демографії, соціології та ін., у тому числі серед юристів-науковців, зокрема в галузі сімейного права.

У давньоруській мові під терміном «сім’я» розуміли товариство, засноване на договорі, угода. У деяких законодавчих актах XV ст. слово «сім’я» замінювалося словом «артель» (промисел). Така ознака сім’ї залишилася і в майбутньому. Так, в енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза та І. Єфрона зазначалося, що сім’я є результатом тривалої еволюції людських відносин.

У тлумачному словнику В. Даля зазначено: «Сім’я, сімейство — це сукупність близьких родичів, які живуть разом (батьки з дітьми, одружений син або незаміжня донька, які живуть окремо, складають вже іншу сім’ю»).

20 грудня 1989 р. ООН прийнята Конвенція про права дитини, до якої приєдналася — Україна. Мета цієї Конвенції визначена дуже чітко — турбота про дітей, які мають право на особливий захист і допомогу. В преамбулі до неї підкреслюється, що сім’ї як основній ланці суспільства і природному середовищу для росту і благополуччя всіх її членів, особливо дітей, має надаватися особливий захист і сприяння, оскільки на сім’ю повністю покладається обов’язок у межах суспільства. Крім того, у Конвенції визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Мати сім’ю, почувати себе у ній вільною людиною, жити у повазі та любові — природне право кожного.

До 60-х років XIX ст. науковці сім’ю вважали первісною, найдавнішою формою стародавнього суспільства, з якої виникли рід, плем’я, держава. Фрідріх Енгельс дав нове пояснення історичних форм сім’ї та шлюбу.

Сімейний кодекс України, який був прийнятий 10 січня 2002 р. та набув чинності 01 січня 2004 p., вперше зробив спробу дати нормативне (юридичне) визначення поняття «сім’я» через визначення складу сім’ї, підстав для її створення та ознак (ст. З СК України).

Як самостійне поняття «сім’я» зустрічається в ряді статей Сімейного кодексу України (ст.ст. 1, 2,3, 4, 5, 7, 9, 40, 49, 54, 55, 59, 65, 73). Таким чином, є достатньо підстав, щоб розглядати сім’ю як самостійний суб’єкт права, що приводить до висновку про необхідність її правового визначення і його відображення в законі.

Традиційно вважалося, що сім’ю створює лише шлюб, кровне споріднення, усиновлення та взяття на виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківської опіки. Однак за Сімейним кодексом України сім’я може виникнути і на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сім’єю вважається жінка, що проживає з дитиною, яку народила не у шлюбі.

Проте, не зважаючи на одну із законодавчих форм створення сім’ї — шлюб, у Сімейному кодексі України вперше введена інша форма організації сім’ї жінки та чоловіка — «фактичний шлюб», або конкубінат. Така форма організації шлюбу дотепер не отримала стовідсоткової підтримки як серед науковців, так і в суспільстві.

Конкубінат — це не короткотривалі та приховані відносини між чоловіком та жінкою, а навпаки. У багатьох країнах Європи — це спільне, тривале та відкрите проживання чоловіка і жінки, за відсутності будь-яких формальних перешкод до укладення шлюбу.

Наприклад, конкубінатом не може вважатися проживання з жінкою без шлюбу одночасно перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, оскільки у двох сім’ях перебувати неможливо.

І.Ромовська вважає, що однією із основних ознак сім’ї є бажання або прагнення бути сім’єю або створити сім’ю у майбутньому.

І, нарешті, зміст ч. З ст. З СК України законодавець запозичив із римського цивільного права, а саме: права члена сім’ї має одинока особа. Ідея відновити цю норму з’явилася після роз’яснення Державного комітету України по житлово-комунальному господарству в Наказі №72 від 05.08.1994 р. щодо змісту ст. З Закону України «Про приватизацію державного фонду», відповідно до якого право на додаткову безоплатну приватизацію 10 кв. м на сім’ю має і одинокий наймач.

У сімейному законодавстві поряд з терміном сім’я вживається термін «член сім’ї». Ці два терміни вживаються вже у ст. 1 СК України, яка визначає цілі та принципи регулювання сімейних відносин.

Однак правового визначення поняття члена сім’ї, так як і сім’ї, немає. Аналіз чинного законодавства (рішення Конституційного суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 — справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї»)дозволяє зробити висновок про те, що термін «член сім’ї» застосовується відносно осіб, які пов’язані сімейними правами і обов’язками. Це можуть бути лише особи, які проживають однією сім’єю, члени різних сімей, колишні члени сім’ї, пов’язані між собою особистими немайновими і (або) майновими правами і обов’язками, які випливають із шлюбу, споріднення, усиновлення або іншою формою влаштування дітей в сім’ю. Так, єдинокровні брати і сестри частіше за все не проживають і не виховуються в одній сім’ї, але їх кровне споріднення є однією з підстав виникнення аліментних зобов’язань, які регулюються ст. 22 СК України (обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів).

Відповідно до чинного сімейного законодавства особисті немайнові і (або) майнові права та обов’язки можуть існувати між такими членами сім’ї: подружжям, колишнім подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, рідними братами і сестрами, дідом (бабою) і внуками, мачухою, вітчимом і пасинком, падчеркою.

Дякович М.М. Сімейне право. Навчальний посібник. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 c. Електронний ресурс :http://info-library.com/content/351_Ponyattya_ta_fynkcii_simi.html