До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:

- недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК України);

- відсутність добровільної згоди (ст. 24 СК України);

- укладення шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК України);

- реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК України);

- перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК України);

- укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК України);

- укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК України);

- приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК України);

- укладення шлюбу з жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя (фіктивний шлюб).

Відповідно до вимог ст. 40 СК України шлюб є фіктивним, якщо він укладений жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя. Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, та спрямованість волі цих осіб на створення сім’ї. Докази у справі, якими може бути підтверджена фіктивність або дійсність шлюбу, повинні бути належними та допустимими.

У статтях 39-41 СК України побудовані три правові моделі визнання шлюбу недійсним:

1) Шлюб, який є недійсним:

- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому шлюбі;

- зареєстрований між особами, які є родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідними братом і сестрою;

- зареєстрований з особою, яка є недієздатною.

2) Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:

- зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки;

- у разі фіктивності.

3) Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду:

- між усиновлювачем та усиновленим;

- між двоюрідним братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

- з особою, яка приховала тяжку хворобу;

- з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.

Вперше на законодавчому рівні знайшов застосування науковий термін недійсності шлюбу, що поділяє шлюби на нікчемні (абсолютно недійсні) та оспорювані (відносно недійсні).

До нікчемних (абсолютно недійсних шлюбів) належать шлюби, що «є недійсними» на момент їх укладення без звернення до суду, тобто перша вищевказана категорія недійсності шлюбу. Такі «шлюби» є недійсними від моменту їх реєстрації, без рішення суду.

Позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним можливий у разі істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст. 39 СК України), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною.

При встановленні вищезазначених порушень державний орган РАЦСу за заявою заінтересованої особи анулює актовий запис про шлюб. Документальною підставою для цього буде свідоцтво про шлюб з іншою особою, рішення суду про визнання особи недієздатною, документ, який засвідчує близьке кровне споріднення.

До оспорюваних (відносно недійсних шлюбів) належать шлюби, недійсність яких встановлюється рішенням суду, тобто друга та третя категорії.

При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов’язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов’язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).

У випадках, передбачених ст. 41 СК України, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. СК вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема коли шлюб було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною; двоюрідними братом і сестрою чи іншими родичами; з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо. Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, суди зобов’язані брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Визнання судом шлюбу, укладеного з порушенням встановлених законом вимог, дійсним в юридичній літературі називається санацією (оздоровленням) шлюбу.

Отже, йдеться про такі ситуації, коли:

- особа, з якою уклали шлюб без її згоди, надалі таку згоду дає,

або

- коли особи, які уклали фіктивний шлюб, вирішили по-справжньому створити сім’ю.