Ромська міграція з Індії відбувалася протягом досить довгого періоду.

Ії ж кульмінація припадає на початок другого тисячоліття н. е. Вона пов'язана з поразкою у міжусобній війні в 1192 році під Тераімом, коли велика кількість людей обрала вигнання, рятуючись від рабства. Не виключено, що хвилі ромської міграції продовжували виникати аж до епохи Великих Моголів. Тобто, можна вважати , що вихід ромів з Індіі з тією або іншою інтенсивністю продовжувався близько тисячі років. Цьому певною мірою сприяв і кастовий поділ. Зараз романологами доведено, роми входили у касту "дом", яка включала професійних співаків, танцюристів, музикантів. У кожній з каст існувала система різноманітних заборон, в тому числі - на навчання, релігійні обряди. Їхнім членам раз і назавжди визначалися спосіб життя, професія, заборонялися міжкастові шлюби.

Мандруючи з огляду на професійні та кастові особливості, роми перенесли свої звички у нові країни. Якщо перші джерела зафіксували просування ромів на захід, то і в мові ромів це знайшло своє підтвердження. Романологи-лінгвісти знаходять багато слів перського походження, такі як "бахт" (щастя), "ангрусти" (перстень).

Сучасні дослідники вважають, що необхідно хоча б століття постійного контакту з іншомовним народом, щоб помітно змінився словниковий запас ромської мови. У Персії відбувається перший великий поділ ромів на дві гілки. Одна гілка продовжує мігрувати на південний захід, інша - на північний захід. Роми другої гілки побували у Вірменії і запозичили такі слова, як "бов" (ніч), "ґраст" (кінь), а потім дійшли аж до Уельсу і запозичили тут слова, зовсім не відомі першій гілці. Найбільш сильного впливу на мову ромів "романі чхиб" мало їх перебування у Греції, де вони, можливо, затримались найдовше. В результаті цього відбулася асиміляція деяких лексичних та граматичних форм, що знайшло відображення в усіх діалектах європейських ромів. Причому всі подальші запозичення, навіть з неєвропейських мов, оформлялись "по-грецьки". Грецького походження - десятки слів, які вважались чисто ромськими: "дром" (дорога, шлях), "карфин" (гвіздок), "кокало" (кістка), "петало" (підкова), "цоха" (сукня) .

Багато ромських діалектів також мають і морфеми грецького походження. Наприклад, "ян-ме", за допомогою якої утворюються дієприслівники минулого часу, та "мос", яку використовують для утворення іменників від дієслова і прикметників замість суфікса -пе- індійського походження, які й на сьогодні використовуються у деяких діалектах (пимос від дієслова пи - пити, невимос, або невипе - (новинка) від нево - (новий), барвалімос або барваліпе (багатство)- від барвало - (багатий)).

Починаючи з ХІV ст., мова ромів зазнає дуже великих змін у тих європейських країнах, де вони мігрували. Ромська мова гнучка, вона зазнає зміни у відмінюванні іменників та дієслів, що робить їх добрим засобом комунікації.

У Європі появлення ромів вперше було зафіксовано у хроніці угорського короля Андраша ІІ (1219), коли він повернувся з хрестового походу до Єрусалима. В Словаччині їхня поява відображена у хроніці Далиміла в 1242 році. Однак це були невеличкі групи ромів. Масова їх поява у Чехії відома з 1399 року, коли з'являються з Австрії "сікаnу cerny". В Угорщині роми з'являються близько 1417 року, коли імператор Сигизмунд (1387- 1437) погодився видати їм охоронні грамоти. Вони прибувають до Вестфалії, ганзейських міст, Швейцарії. В 1419 році роми перейшли кордони сучасної Франції, а у серпні 1427 року вперше з'являються біля брами Парижа, який перебував у той час в руках англійців . Їх табір, розміщений у Шатель-Сен-Дені, протягом трьох тижнів приваблював цілі юрби допитливих. Перші згадки про ромів у португальських джерелах належать до ХVІ ст. Майже в той самий час вони з'являються і в Шотландії та Англії. Можливо, там вони привертали менше уваги, ніж на своїх попередніх стоянках у Німеччині, Франції, Нідерландах, оскільки на Британських островах споконвіку жили кочівники "тінкери", спосіб життя яких багато в чому нагадував ромський. Таким чином, на основі лінгвістичного та історико-архівного матеріалу можна відновити міграційний шлях ромів: Індія-Персія-Туреччина-Греція-Болгарія-Сербія-Румунія-Угорщина-Чехія- Німеччина-Франція.

З чим пов'язане таке масове пересування ромів по Європі, їхня мобільність навіть тоді, коли у них на руках були охоронні грамоти високопоставлених осіб Європи, рекомендаційні листи та охоронна грамота Папи Римського Мартина V? В першу чергу - зі специфікою ремесел, якими споконвіку займалися роми: виготовленням зброї, конярством, музичним та вокальним мистецтвом. Не треба забувати, що, перш ніж з'явитись у часи Середньовіччя в Європі, роми довгий час проживали у Візантійському світі, який був на більш високому рівні розвитку, ніж Європа.

Вважають, що навичкам виготовлення зброї, обробки металу, металевого посуду Європа зобов'язана саме ромам. В той же час вони виконували функцію торговців, наповнюючи ринки східними товарами, внесли великий внесок у розвиток музичного мистецтва тогочасної Європи, зокрема, в Іспанії - у фламенко, в Угорщині - у народній музиці, у Росії - пізніше, в міському романсі. Але після того, як Європа всмоктала все позитивне, що було у ромів, вони їй стали не потрібні. Майже одночасно всюди з'являються закони, за якими можна було вбити рома тільки тому, що він ром. Понад чотири століття роми жили під дамокловим мечем цих законів, викинуті за поріг суспільства, позбавлені доступу до культурних цінностей, освіти. Ці закони розпалювали національну ворожнечу, антагонізм оточуючого населення стосовно ромів. Тому не дивно, що і на сьогоді роми у цілій Європі мають дуже низький рівень грамотності, проте - високий рівень захворювань та смертності, а в їх внутрішньому житті домінують громадо-родові пережитки. Але як би там не було, у період Х - ХVІІІ століть роми з'являються у всіх європейських країнах.