Рівноправна участь жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави є важливою умовою й гарантією утвердження демократії в Україні та запорукою її європейської інтеграції. Формування та регулювання державної політики з утвердження ґендерної рівності здійснюється у відповідності з міжнародними зобов’язаннями і законодавством України.

Діючі механізми та інструментарії забезпечення ґендерної рівності в Україні досі залишаються недосконалими. Це не дозволяє значною мірою протидіяти ґендерній нерівності, викорінити існуючі стереотипи щодо ролі жінок і чоловіків у суспільстві, а також у повному обсязі досягти цілей державної політики щодо створення умов для реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Ґендерна нерівність спричиняє загострення політичних, соціально-економічних, культурних та інших проблем у суспільстві. 

Саме тому Постановою Кабінету Міністрів України №717 від 26 вересня 2013 року затверджено Державну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року. Метою Програми є впровадження гендерних підходів в усі сфери життєдіяльності суспільства.

Можливі три варіанти розв’язання проблеми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Перший варіант передбачає удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу, що не сприятиме належному розв’язанню проблеми.

Другий варіант передбачає формування у суспільстві культури гендерної рівності шляхом заохочення роботодавців до запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці, навчання фахівців з гендерних питань, впровадження гендерних підходів у систему освіти, проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою запобігання формуванню стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка.

Зазначений варіант потребує тривалого часу для реалізації.

Третій варіант, який пропонується реалізувати, є оптимальним і передбачає комплексний підхід до розв’язання проблеми шляхом:

удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема, шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;

здійснення заходів щодо виконання положень Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, зокрема, в частині забезпечення гендерної рівності;

проведення серед роботодавців інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань запровадження європейських стандартів рівності працівників у сфері праці;

здійснення заходів щодо скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати жінок і чоловіків;

проведення інформаційних кампаній з метою висвітлення питань необхідності рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;

здійснення заходів, спрямованих на розвиток у жінок лідерських навичок для участі у прийнятті управлінських рішень та навичок провадження підприємницької діяльності. При цьому особливу увагу слід приділити жінкам із сільської місцевості, представникам національних меншин та жінкам з особливими потребами;

підвищення рівня компетенції фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

виконання на постійній основі робіт із впровадження гендерних підходів у систему освіти;

проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

розроблення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі та вжиття необхідних заходів за результатами розгляду випадків такої дискримінації;

виконання договірних та інших міжнародних зобов’язань у частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

залучення до виконання завдань, передбачених Програмою, міжнародних організацій та громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Виконання Програми дасть змогу:

удосконалити нормативно-правову базу у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, привести її у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;

створити умови та можливості для паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті політичних, економічних та соціальних рішень;

підвищити рівень поінформованості роботодавців з питань запровадження міжнародних стандартів рівності співробітників у сфері праці;

створити належні умови для забезпечення жінкам і чоловікам можливості суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;

підвищити рівень поінформованості населення з питань рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;

підвищити рівень компетенції фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

забезпечити включення до навчальних програм стандартів гендерної освіти;

забезпечити проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

удосконалити механізм реагування на факти дискримінації за ознакою статі;

скоротити кількість випадків використання у рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості населення ідею нерівності жінок і чоловіків;

забезпечити подальшу співпрацю з міжнародними організаціями та громадськими об’єднаннями, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Ґендерний аналіз українського суспільства дає змогу виявити так звані проблемні зони, які потребують активного втручання з боку держави та суспільства, і є відправними пунктами процесу формування гендерної політики.