Порядок укладення шлюбу можна виділити у такі етапи:

1) Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.

Державна реєстрація є обов’язковим елементом шлюбу. Без неї шлюбу як правової категорії не існує. Шлюб — це акт цивільного стану.

Реєстрація шлюбу проводиться відділами реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Статтею 70 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено складання капітаном судна акта про шлюб, на підставі якого орган РАЦСу проводить «реєстрацію одруження» з видачею свідоцтва про одруження. Датою одруження є дата складання акта про шлюб.

Державна реєстрація шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, та презумпцію батьківства щодо дитини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі.

Шлюб — радісний та щасливий акт цивільного стану. Зважаючи на важливість шлюбу, його реєстрація має проводитись урочисто. Службова особа, яка реєструє (саме реєструє, а не укладає) шлюб, зобов’язана забезпечити урочистість цієї події: мати відповідний одяг, привітати подружжя від імені держави зі створенням сім’ї. Для реєстрації шлюбу в урочистій обстановці потрібна згода наречених.

Документом, який засвідчує державну реєстрацію шлюбу, є свідоцтво про шлюб, яке видається в момент державної реєстрації шлюбу (воно є лише правопідтверджуючим, а не правовстановлюючим документом).

Жінка і чоловік подають до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію шлюбу, яка має бути підписана і подана ними особисто. Якщо через поважні причини вони не можуть цього зробити, то таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їхні представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Якщо наречені або хтось із них не з’явилися у день, визначений для реєстрації шлюбу, це не робить відповідну заяву нечинною, а лише дає підставу припускати про відмову від шлюбу.

Чинність заяви про реєстрацію шлюбу припиняється після трьох місяців. Отже, наречені матимуть право вимагати реєстрації шлюбу по закінченні одного місяця ще протягом двох місяців.

2) Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб з їхніми правами та обов’язками.

Обов’язки та права — це словосполучення настільки формальне, що спершу не знаєш, як його пов’язати з такої тонкою сферою, як людські взаємини. У Сімейному кодексі України передбачено, що чоловік та дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, звичок і уподобань, на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. У шлюбі кожний має робити те, що, можливо, не подобається. У ст. 55 СК України наголошується на обов’язках подружжя турбуватися про сім’ю, а саме про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Однак зобов’язати любити та поважати один одного неможливо.

Сімейний кодекс України у ст. 30 передбачає можливість медичного обстеження наречених. Це означає, що наречені мають право знати про стан здоров’я один одного, і в свою чергу повідомити один одного про нього. У ч. 5 ст. 30 СК України передбачена можливість визнання шлюбу недійсним через приховування одним із наречених відомостей про стан свого здоров’я, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків. Але при цьому слід звернути увагу на те, що можливою підставою для визнання шлюбу недійсним є не наявність у одного із подружжя хвороби, а лише сам факт приховування її. Якщо ж особи, одружуючись, повідомили один одного про стан свого здоров’я, то за цією підставою визнати шлюб недійсним вже не можна, незважаючи ані на тяжкість наявних у кожного із подружжя хвороб.

Є випадки, коли особа на момент укладення шлюбу вже була хвора, але не знала про це — адже існує багато хвороб, які багато років ніяк не проявляються. За таких обставин підстави для визнання шлюбу недійсним теж відсутні, оскільки немає факту приховування (не можна приховати того, про що сам не знаєш).

Для запобігання випадкам виявлення тяжких хвороб вже після одруження, сімейним законодавством передбачено проведення медичного обстеження наречених (ст. 30 СК України), порядок здійснення якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених» від 16.11.2002 р. № 1740 (зі змінами та доповненнями). Але таке обстеження є виключно добровільним, примушувати до нього нікого не можна. Згідно з п. З цього Порядку, державний орган РАЦС під час прийому заяви про реєстрацію шлюбу інформує осіб, які мають намір одружитися, про можливість здійснення медичного обстеження та за їхнім бажанням дає відповідне направлення до одного з акредитованих Міністерством охорони здоров’я України лікувально-профілактичних закладів, які здійснюють таке обстеження.

Відповідно до п. 9 розділу 3 [Реєстрація шлюбу] Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, державний орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, повинен ознайомити наречених з їх обов’язком повідомити один одного про стан свого здоров’я, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, а також роз’яснити їм права й обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.

Про видачу направлення або відмову наречених від його отримання працівниками державного органу реєстрації актів цивільного стану робиться запис у заяві про реєстрацію шлюбу та в актовому записі про шлюб, який скріплюється підписами наречених.

3) Прийняття державними органами РАЦСу заяви за наявності всіх необхідних документів.

Відповідно до п.п. 1-8 розділу 3 [Реєстрація шлюбу] Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають письмову заяву за встановленою формою до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

При подачі заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.

Заяви про реєстрацію шлюбу від громадян України, які постійно проживають за кордоном, приймаються за паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Заяви про реєстрацію шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану України громадян України, які тимчасово проживають за кордоном, приймаються при пред’явленні паспорта громадянина України.

Заяви громадян України, які оформили виїзд на постійне місце проживання до іншої країни, але ще не виїхали за кордон, приймаються відділами реєстрації актів цивільного стану на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон за наявності завіреної заяви про сімейний стан заявника.

Особи, які відбувають у закордонне плавання і мають посвідчення особи моряка, при поданні заяви про реєстрацію шлюбу повинні пред’явити до органу реєстрації актів цивільного стану паспорт громадянина України.

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред’явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення або висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним).

Для громадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У заяві про реєстрацію шлюбу, а також в актовому записі про шлюб зазначається документ, що підтверджує припинення попереднього шлюбу.

Якщо в паспортних документах іноземців, осіб без громадянства, які проживають в іноземній державі, відсутні відомості про сімейний стан, вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання та належним чином легалізований (легалізація консульською установою або дипломатичним представництвом України в цій країні, проставлення апостиля), якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані Міністерством закордонних справ України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Підтвердженням сімейного стану особи без громадянства, яка постійно проживає в Україні, є відомості територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції, видані на підставі документів, поданих особою до заяви для надання дозволу на імміграцію.

Якщо реєструється повторний шлюб, документ про те, що особа не перебуває у шлюбі, повинен бути пред'явлений за період після припинення попереднього шлюбу.

 У разі відсутності в країні походження документів дипломатичного представництва або консульської установи України документи можуть бути легалізовані в найближчому дипломатичному представництві чи консульській установі України, повноваження якої офіційно поширюються на територію країни походження документів. Документи, що посвідчують сімейний стан цієї категорії осіб, можуть бути видані або легалізовані консульською установою країни їх громадянства або країни постійного проживання в тій країні, де одночасно присутнє дипломатичне представництво або консульська установа України, у якій ці документи легалізуються для використання в Україні.

Громадяни України та особи без громадянства, які проживають в Україні, для підтвердження сімейного стану з метою реєстрації шлюбу в іншій державі подають заяву, засвідчену нотаріально, в якій особа повідомляє, що вона ніколи не перебувала у шлюбі, або, що вона раніше перебувала у шлюбі, але зараз її шлюб припинено, та належним чином легалізовану, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Громадяни України, які проживають за кордоном, для реєстрації шлюбу та підтвердження сімейного стану подають аналогічну заяву, засвідчену дипломатичним представництвом чи консульською установою України, нотаріусом, або документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, виданий компетентними органами країни проживання, який повинен бути належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Якщо документи громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складені іноземною мовою, до них обов’язково додається переклад тексту українською мовою, достовірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного проживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.

Якщо до органів реєстрації актів цивільного стану подається переклад документів, вірність якого засвідчена згідно із законодавством іноземної країни, у якій їх видано, то він має бути легалізований у встановленому порядку.

Переклад паспорта або паспортного документа іноземців та осіб без громадянства може бути зроблений також позаштатним перекладачем органів юстиції, у такому разі його вірність засвідчує керівник відділу реєстрації актів цивільного стану.

Оригінал документа про сімейний стан разом з перекладами всіх вищезазначених документів залишаються у справах відділу реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву та зареєстрував шлюб.

Документ про сімейний стан дійсний протягом шести місяців з дня його видачі або засвідчення (якщо у ньому не встановлено інший термін). Про представлений документ робиться відмітка в актовому записі про шлюб (назва органу, який видав документ, номер та дата видачі).

4) Реєстрація шлюбу.

Відповідно до п.п. 10-27 Розділу 3 [Реєстрація шлюбу] Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні за погодженням з нареченими орган реєстрації актів цивільного стану призначає день і час реєстрації шлюбу з дотриманням вимог, передбачених ст. 32 СК України.

Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану через один місяць з дня подання нареченими заяви.

У виняткових випадках цей строк може бути скорочений керівником державного відділу реєстрації актів цивільного стану на підставі спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної причини для його скорочення. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, за наявності документів, що підтверджують викладені факти, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.

Якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці.

Про відстрочку державної реєстрації шлюбу повідомляються наречені.

Рішення про таке відкладення державної реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених законодавством перешкод для державної реєстрації шлюбу орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі. Якщо відомості про такі перешкоди не дістануть підтвердження, державна реєстрація шлюбу проводиться на загальних підставах.

 Якщо наречені не можуть з’явитися з поважних причин до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений ним день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою та згідно з їхнім бажанням переноситься на інший день, про що робиться відмітка на заяві про реєстрацію шлюбу та в журналі обліку заяв про шлюб. У таких випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не повинен перевищувати одного року з дня подання заяви.

Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом трьох місяців з дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.

Реєстрація шлюбу через представника не допускається. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою.

Реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених вона може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо з поважних причин вони не можуть прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках наявність поважної причини необхідно підтвердити документально.

Про реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається в актовому записі про шлюб.

За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про своє бажання наречені повідомляють у заяві про реєстрацію шлюбу.

Реєстрація шлюбу з особою, якій відповідно до Сімейного кодексу України знижено шлюбний вік, проводиться на загальних підставах. У такому випадку особа, яка не досягла шлюбного віку, при поданні заяви про реєстрацію шлюбу пред’являє свідоцтво про народження (у разі, якщо вона ще не отримала паспорт громадянина України) та копію рішення суду про надання права на шлюб. В актовому записі про шлюб зазначаються назва суду, яким винесено дане рішення, його номер та дата, а у свідоцтві про народження робиться запис про проведену реєстрацію.

Факт реєстрації шлюбу на судні засвідчується актом, який складається капітаном судна в присутності двох свідків та підлягає поданню до державного відділу реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про шлюб. У такому випадку державним відділом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя про реєстрацію шлюбу встановленої форми та на підставі акта, складеного капітаном судна, у присутності обох з подружжя здійснюється запис про реєстрацію шлюбу в книзі поновлених актових записів про шлюб. В актовому записі про шлюб проставляються підписи осіб, які зареєстрували шлюб, а також дані їхніх паспортів або паспортних документів, зазначаються підстави його складання: місце, дата складання акта, а також прізвище посадової особи, яка його склала. На підставі складеного поновленого актового запису про шлюб в день реєстрації державним відділом реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво про шлюб із штампом «Поновлено». У таких випадках в актовому записі та у свідоцтві про шлюб дата реєстрації шлюбу зазначається відповідно до дати складання акта капітаном судна.

Якщо на день звернення до відділу реєстрації актів цивільного стану одна з осіб, з якою був зареєстрований шлюб на судні, померла, то друга особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу. У такому разі реєстрація шлюбу проводиться у відділі реєстрації актів цивільного стану на підставі копії рішення суду про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах, передбачених законодавством України.

Адміністрація установи виконання покарань забезпечує засуджену особу бланком заяви про державну реєстрацію шлюбу встановленої форми. Після заповнення засудженим тієї частини заяви, яка стосується його, начальник установи виконання покарань звіряє вказані в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, який міститься в особовій справі засудженого, засвідчує справжність його підпису відповідно до статті 78 Закону України "Про нотаріат" та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає зареєструвати шлюб. Одночасно цій особі повідомляються найменування та адреса відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, у якому може бути проведена державна реєстрація шлюбу.

При погодженні на державну реєстрацію шлюбу із засудженим особа заповнює отриману заяву в тій частині, що стосується її, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань.

Якщо особа, яка погодилась на державну реєстрацію шлюбу із засудженим, не може через поважні причини особисто подати отриману заяву про державну реєстрацію шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, заяву засудженого та заяву з відомостями про себе, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчено, особа надсилає поштою до цього відділу.

 Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав заяву (заяви) про державну реєстрацію шлюбу, призначає дату та час державної реєстрації шлюбу, про що заздалегідь повідомляє наречених, а також адміністрацію установи виконання покарань, у якій утримується засуджена особа, яка бажає зареєструвати шлюб.

Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченого та нареченої у приміщенні, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Державна реєстрація шлюбу з особами, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, здійснюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану в слідчих ізоляторах лише з письмового дозволу органу досудового розслідування, суду (судді), у провадженні яких знаходиться справа, у тому самому порядку і за тими самими правилами, які встановлені для державної реєстрації шлюбу в установах виконання покарань.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, або надалі іменуватись дошлюбними прізвищами, або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо наречені бажають мати подвійне прізвище, то за їх спільною заявою визначається, з якого прізвища буде починатися обране ними прізвище, про що робиться відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про шлюб.

Складання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений.

Якщо на момент державної реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про державну реєстрацію шлюбу та проставляється відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про шлюб.

 Про державну реєстрацію шлюбу в паспорті громадянина України особи, яка зареєструвала шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації. Якщо особа під час державної реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта громадянина України робиться відмітка про те, що зазначений документ підлягає обміну в місячний строк у зв'язку зі зміною прізвища при державній реєстрації шлюбу.

У тимчасових посвідченнях громадян України відмітки про державну реєстрацію шлюбу не робляться.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у семиденний строк надіслати районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам повідомлення про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу, розірвання шлюбу.