Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 05 березня 2015 року № 247-VIII нотаріусам надано можливість  проводити державну реєстрацію :

1)     речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право;

2)     права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яке виникло та оформлено в установленому порядку до 01 січня 2013 року, одночасно з державною реєстрацією похідного від нього речового права на таку земельну ділянку.

Законом № 247-VIII уповноважено нотаріусів здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).

     Нотаріусів - як державних, так і приватних - уповноважено здійснювати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. А відтак із заявою про державну реєстрацію оренди такої ділянки можна звертатися як її власнику, так і набувачу похідних прав (орендарю чи іншому користувачу) не тільки до реєстраційної служби територіального управління юстиції, а й до нотаріусів за місцем знаходження цього нерухомого майна.

        Серед переваг таких нововведень є перш за все пришвидшення та спрощення порядку державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Завдяки цьому громадяни зможуть самостійно обирати: звертатися їм до державного реєстратора чи до нотаріуса.

Детальніше, державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року (так як з 1 січня 2013 року право власності на  земельну ділянку виникало тільки після реєстрації в Державному реєстрі прав), здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем(орендарем чи іншим користувачем) відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 8¹ частини другої статті 9 Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.