Новороздільське міське управління юстиці

Одночасно з заявою про державну реєстрацію народження подаються:
а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред’явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державної реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі, якщо державна реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою;
в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини («пункт 12 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставами для державної реєстрації народження є:

а) медичне свідоцтво про народження форми № 103/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров’я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми 103-1/о, форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 25.10.2006 за № 1150/13024;

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, у разі мертвонародження.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Порядок державної реєстрації смерті

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі:
1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;
2) встановлення у судовому порядку факту смерті;
3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
5. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, провадиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи (пункт 5 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров’я або судово-медичної установи, - не пізніше п’яти днів (частина друга статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інших осіб (частина шоста статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Особа, яка звернулась щодо державної реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державної реєстрації смерті (пункт 7 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть форми N 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть форми N 106-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми N 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України, у разі державної реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятору, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відповідний штамп про смерть власника. Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті (пункт 14 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Після проведення державної реєстрації смерті видається свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або відповідна довідка на поховання, у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради (пункт 15 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Створити безкоштовний сайт на uCoz