П`ятниця, 16.04.2021, 09:47
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Новороздільське МУЮ
    Головна » 2014 » Січень » 13 » Законодавство України з попередження насильства в сім’ї. Поняття насильства в сім’ї, його види та форми
    11:15
    Законодавство України з попередження насильства в сім’ї. Поняття насильства в сім’ї, його види та форми
    Діяльність щодо попередження насильства в сім’ї регламентується Конституцією України, Законами України «Про попередження насильства в сім’ї», «Про міліцію», «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про соціальну роботуз сім’ями, дітьми та молоддю», Сімейним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу»; спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»; спільним наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти і науки, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства транспорту та зв’язку, Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах»; спільним наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ від 07.09.2009 № 3131/386 «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї».
    Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю2.
    Насильство в сім’ї може бути вчинено тільки членом сім’ї. Одразу ж виникає необхідність з’ясувати, кого ж можна вважати членом сім’ї. За статтею 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», члени сім’ї – особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
    Це визначення відповідає поняттю «сім’я», що міститься в ст. 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ, який набув чинності 1 січня 2004 року: сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Її складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства 
    До членів сім’ї належать:
    а) подружжя; б) батьки (мати, батько) й дитина (діти);
    в) брати і сестри;
    г) дід (баба) й онук (онука);
    д) усиновителі (усиновитель) та усиновлений (удочерена);
    є) вітчим (мачуха) й пасинок (падчірка);
    ж) особи, які проживають однією сім’єю, мають взаємні права та обов’яз-ки морального і матеріального характеру, але не перебу- вають у шлюбі між собою;
    з) інші родичі прямої або непрямої лінії споріднення за умови їхнього спільного проживання. 
    Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли разом з ними не проживає.
    За законодавством України у випадках вчинення актів насильства стосовно один одного між колишнім подружжям, якщо вони розлучені, але продовжують проживати в одному помешканні, на них не поширюється законодавство про попередження насильства в сім’ї, оскільки вони не вважаються членами однієї сім’ї. Проте якщо в цій ситуації постраждалими також є спільні діти, такі дії можуть розцінюватися як насильство в сім’ї (дії одного з колишнього подружжя стосовно іншого у присутності дітей можуть бути розцінені як психологічне насильство в сім’ї, якщо воно завдало душевних страждань неповнолітній особі).
    Те ж саме стосується і інших колишніх членів сім’ї.Згідно із Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» виділяють такі обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:
    1). особами, які страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто дія цього Закону не поширюється на сусідів, розлучених осіб, що продовжують проживати разом, осіб, які зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);
    2). діяння кривдника повинно бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);
    3). діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини, так і громадянина;
    4). вина кривдника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності. 
    Діяння визнається насильством у сім’ї лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства та призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Насильство в сім’ї може мати форму активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо) або бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває в небезпечному для життя стані).
    Насильством у сім’ї визнаються лише умисні діяння. Це означає, що особа, яка вчинила насильство, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати характер учинюваних нею дій або бездіяльностіпередбачала або могла передбачити (виходячи з її фізичного і психічного стану) можливість настання таких шкідливих наслідків, як заподіяння моральної шкоди, шкоди фізичному або психічному здоров’ю іншого члена сім’ї. Необхідно зазначити, що вчинення насильства у стані алкогольного сп’яніння не виключає можливості особи усвідомлювати і передбачати настання шкідливих наслідків. Згідно з Кримінальним кодексом України (далі – КК) особа, яка скоїла злочини в стані сп’яніння внаслідок уживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих засобів, підлягає кримінальній відповідальності.
    Ознакою насильства в сім’ї є наявність моральної, фізичної або психічної шкоди здоров’ю члена сім’ї, що заподіяна внаслідок протиправних діянь.
    Шкода фізичному здоров’ю полягає у тілесних ушкодженнях, завданих жертві насильства в сім’ї. Відповідно до пункту 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 № 6, під тілесними ушкодженнями розуміють порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджувальних чинників – фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
    Шкода психічному здоров’ю виявляється у психоневрологічних розладах, виникненні депресивних та (або) істеричних станів, деструкції особистості, викривленні психосексуального розвитку тощо. Така шкода може бути наслідком будь-якого з видів насильства.
    Згідно з частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 
    1). у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 
    2). у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
    3). у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
    4). у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
    Підсумовуючи, можна виділити такі обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:
    1). суб’єктами насильства в сім’ї можуть бути тільки члени сім’ї;
    2). діяння кривдника має бути протиправним (тобто порушувати вимоги чинного законодавства);
    3). діяння призвело або могло призвести до порушення прав і свобод члена сім’ї;
    4). вина кривдника має проявлятись у формі умислу.
    Дуже важливим як для теорії, так і для практики є чітке розмежування насильства в сім’ї на два види залежно від наслідків такого насильства:
    1) дії, що не мають значного суспільно небезпечного характеру, але порушують або створюють загрозу порушення прав і свобод особи та маютьнаслідком лише вжиття заходів і зпопередження випадків насильства в сім’ї в майбутньому;
    2) дії, які відповідно до чинного законодавства визнаються правопорушеннями та мають наслідком притягнення винної особи до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.
    Проте це зовсім не означає, що притягнення винного у вчиненні насильства в сім’ї до юридичної відповідальності того чи іншого виду виключає застосування заходів з попередження насильства в сім’ї. Навпаки, у таких випадках запобігання наступним актам насильства має ще більше значення. Як випливає з визначення поняття насильства в сім’ї, наведеного у статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», це явище має чотири основні форми – фізичну, психологічну, сексуальну й економічну.
    Фізичне насильство в сім’ї – умисне заподіяння одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди його честі та гідності. Це:
    • загроза зброєю; 
    • удушення; 
    • побиття, стусани та укуси; 
    • заподіяння опіків;
    • кидання предметами у бік жертви; 
    • відмова надати необхідну допомогу в разі хвороби або вагітності.
    Фізичним насильством можуть порушуватись особисті права, такі як право на вільний розвиток своєї особистості, право на життя, свободу та особисту недоторканість.Фізичне насильство вважається одним із найтяжчих видів насильства в сім’ї. Це пояснюється тим, що дії кривдника посягають безпосередньо на життя і здоров’я, недоторканість та безпеку особи, які, згідно зі статтею 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю.
    Дія кривдника може полягати як у безпосередньому фізичному впливі на організм людини (заподіяння ушкоджень життєво важливим органам, удушення тощо), так і зумовлювати такий вплив за допомогою чинниківзовнішнього середовища (дія високих чи низьких температур, електроструму, отруйних чи вибухових речовин, пожежі та ін.).
    Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім’ї. Сексуальне насильство в сім’ї може порушувати такі права і свободи особи, як право на повагу гідності, право на особисту недоторканність, право навільний розвиток своєї особистості тощо.
    Більшість видів сексуального насильства закріплені в Кримінальному кодексі України, тобто визнаються злочинами. Зокрема, це:
    – примус жінки до сексуальних зносин із чоловіком та іншими людьми проти її волі;
    – примус до болісних або садистських статевих зносин та застосування предметів для цієї мети;
    – применшення значення почуттів партнера в сексуальному відношенні;
    – застосування погрози насильством для примусу партнера (найчастіше жінки) до згоди на сексуальний зв’язок;
    – демонстрація дитині (підлітку) статевих органів (ексгібіціонізм);
    – демонстрація акту онанізму; 
    – залучення до заняття дитячою проституцією, у тому числі використовуючи порнографічну літературу, фотографії, кінофільми та ін. з метою одержання прибутку.
    Проте сексуальне насильство в сім’ї може виявлятися не тільки у вигляді злочинів, а й у сексуальній поведінці, яка не суперечить КК, і все ж, відповідно до Закону про попередження насильства, порушує сексуальну недоторканість і статеву свободу жінки чи чоловіка. Як вказується в літературі, це можуть бути дії, які мають характер настирливого нав’язування сексуальної близькості:
    – постійне нав’язування сексуальної близькості, коли жінка чи чоловік перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;
    – нав’язування сексуальної близькості, коли жінка чи чоловік не бажають її, але бояться відмовити; – нав’язування жінці чи чоловіку особливих видів сексуальних контактів проти її (його) волі;
    – нав’язування без згоди жінки чи чоловіка фізичного контакту з ерогенними зонами, іншими частинами їхнього тіла тощо. Цей приклад ілюструє одразу два моменти: 
    1). Зґвалтування й інші злочини, що порушують статеву недотор-каність особи в родині, є формою сімейного насильства. Перебування кривдника і жертви насильства у шлюбі не може бути підставою для обмеження права на статеву свободу. 
    2). Вчинення одним із подружжя злочину стосовно іншого вважається насильством у сім’ї. Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.
    Психологічне насильство в сім’ї може порушувати такі права, як право на рівність у гідності та правах, право на повагу гідності, таємницю листування, телефонних розмов, кореспонденції, право на свободу думки і слова тощо.Психологічне насильство в сім’ї може мати різні прояви: образи з використанням лайливих слів та (або) криків, образливі жести, пози, міміка, погляди, інтонації, тримання членів сім’ї в атмосфері страху. Психологічне насильство виявляється у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї, заподіянні шкоди домашнім тваринам, знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо, використанні принизливих зауважень щодо члена сім’ї,постійних проявах незадоволення, безпідставних докорів, зауважень і звинувачень, крайніх проявах підозрілості, ревнощів, перевірок, стеження, що робить нестерпним життя, тощо. А також:
    • ігнорування почуттів особи; 
    • образа переконань, що мають цінність для особи; 
    • образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження; 
    • переслідування особи (частіше жінки чи дівчини) через уявлені 
    особою протилежної статі сексуальні зв’язки; • обмеження свободи дій та пересування особи; 
    • погрози заподіяти фізичну чи економічну шкоду; 
    • погрози залишити сім’ю, побити чи вбити дружину, дітей; 
    • підштовхування до самогубства; 
    • примушення до протизаконних дій; 
    • ізоляція від оточуючих; 
    • використання дітей проти матері; 
    • залякування, усунення від процесу ухвалення рішень; 
    • заперечення наявності проблеми насильства, перекладання відповідальності за неї на партнера;
    • обмеження в самореалізації, навчанні, роботіУ цьому випадку є всі підстави констатувати факт психологічного насильства в сім’ї, тому що наявні всі чотири ознаки насильства в сім’ї. Але оскільки громадянка Р. і громадянин Б. не перебувають у шлюбі, то таке насильство має місце лише у взаєминах батька з неповнолітніми дітьми.
    Найбільш гостро проблема психологічного насильства в сім’ї постає серед дітей. Це пов’язано, здебільшого, з їхньою вразливістю та необізнаністю. Вразливість дітей до насильства пояснюється їхньою фізичною, психологічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем стосовно дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, чи опікуни.
    До найбільш поширених різновидів психологічного насильства над дітьми належать: • поводження з дітьми як із підлеглими, рабами чи слугами; 
    • покарання;
    • відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства; 
    • навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів;
    • використовування своїх переваг – росту, розмірів та сили; 
    • крики; 
    • погрози покинути дитину; 
    • погрози розлюбити дитину; 
    • загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею; 
    • приниження; 
    • використання скарг для тиску на дитину, присоромлення дитини;
    • постійне підкреслювання недоліків; 
    • контролювання, обмеження у спілкуванні, стеження;
    • використання дітей у конфліктах між батьками;
    • заборона лягати спати або насильне пробудження;
    • звинувачення дитини у всіх проблемах;
    • «торговельна» поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;
    • ігнорування;
    • критика думок, почуттів, дій;
    • відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічна ізоляція);
    • недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
    • недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це.
    Економічним насильством у сім’ї визнається умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
    Цей вид насильства може порушувати такі права і свободи особи, як право на недоторканість житла, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю, право приватної власності тощо.Економічне насильство в сім’ї теж різноманітне за видами і виявляється у своєрідному економічному тиску на члена сім’ї. Це не тільки вказані у визначенні порушення, а й інші види позбавлення або обмеження трудових і майнових прав. Наприклад, заборона працювати члену сім’ї за наявності його бажання та працездатності; позбавлення або обмеження одним членом сім’ї іншого члена сім’ї можливості користуватися і розпоряджатися грошима, які він заробив або які є їхньою спільною власністю; примус члена сім’ї виконувати важку, непосильну роботу; відмова члена сім’ї (батька, матері) опікуватися малолітніми, неповнолітніми членами сім’ї, старими, інвалідами тощо.
    Економічне насильство може виявлятись у створенні ситуації, за якої один член сім’ї змушений систематично просити гроші, коли вони в сім’ї є, на утримання сім’ї або на власні потреби, у втягненні неповнолітніх у заняття жебрацтвом, пошкодженні чи знищенні майна іншого члена сім’ї абоспільного майна, примушуванні чи втягненні в заняття проституцією.
    За окремі, найбільш небезпечні види економічного насильства в сім’ї передбачена кримінальна відповідальність. Слід зауважити, що акт домашнього насильства, зазвичай, включає в себе різноманітні комбінації грубої фізичної та сексуальної поведінки разом із формами психологічних та економічних зловживань.
    Насильство в сім’ї може розглядатися за кількома векторами:
    1. Подружжя (чоловік – дружина). Здебільшого насильство здійснюється чоловіком, хоча зустрічаються і протилежні випадки.
    2. Батьки – неповнолітні діти. Насильство може здійснюватись як матір’ю, так і батьком. У випадках, коли мати сама є жертвою насильства, вона може вчиняти негативні, насильницькі дії щодо своєї дитини як компенсаторний механізм свого приниження чоловіком.
    3. Дорослі діти – батьки. Насильство може здійснюватись як дорослими дітьми стосовно батьків, так і навпаки, хоча перший випадок значно поширеніший. Досить типовою є ситуація, коли діти, які виросли в атмосфері насильства, будують свої стосунки з батьками на основі такого ж насильства. Насильство над батьками також може здійснюватися в сім’ях, у яких діти виросли в атмосфері вседозволеності. 
    4. Насильство між дітьми. Такі взаємини, як правило, виникають на фоні насильницьких стосунків між дорослими членами сім’ї і мають різноманітний характер. Старші діти можуть здійснювати насильство над молодшими, брати – над сестрами, діти можуть об’єднуватися проти когось одного з дітей; можливе насильство між зведеними братами і сестрами.
    5. Член сім’ї – інші родичі. Це насильницькі стосунки між тещею чи тестем і зятем, свекром чи свекрухою і невісткою, онуками і дідусем чи бабусею.
    6. Гомосексуальні партнери.
    7. Насильство проти хворих, немічних членів сім’ї, членів сім’ї –інвалідів. 
    Природа насильства – поведінки, яка спрямована на завдання шкоди іншій особі, – є складною. З ряду причин найбільш травмувальними є акти насильства, що здійснюються серед близьких людей, подружжя. Це пояснюється наявністю тісного емоційного зв'язку та інших видів узалежнення (матеріального, житлового). Високий рівень травматичності такого насильства, відповідно, передбачає цілий комплекс негативних наслідків, з яких частіше усвідомлюються лише видимі ознаки (травми, синці). Однак вплив подружнього насильства є набагато глибшим, прихованим. 
    Досить важко провести чітку межу між різними формами домашнього (подружнього) насильства. Так, одні дослідники відносять позбавлення сну до психологічного насильства, інші – до фізичного. Аналогічним чином, пошкодження або знищення особистих речей, заподіяння шкоди домашнім тваринам або їхнє вбивство може, залежно від обставин, виступати як психологічне чи економічне насильство. Таким чином, домашнє насильство є складним феноменом, наслідки якого, зазвичай, охоплюють кілька сфер: фізичну (соматичне здоров’я), емоційну, економічну, сексуальну. Будь-який вид насильства призводить до деструкції особистості постраждалої сторони, адже сексуальний примус обов’язково тягне за собою приниження гідності. Фізичне насильство також справляє значний вплив не лише на соматичну (тілесну), а й на моральну, емоційну сфери особистості, тобто є водночас і психологічним.
    Крім того, досить непросто відрізнити насильство (насамперед, пси-хологічне) від конфліктних ситуацій, суперечок, які виникають у будь-якій родині та є підґрунтям для подальшого розвитку здорових сімейних стосунків. Межа полягає в наступному: якщо конфлікти в подружжі вирішуються на засадах компетентності, тобто виходячи з того, хто краще розуміється на певному питанні, то не йдеться про насильство. Ситуація ж, коли основним способом вирішення спірних питань стає принцип «хто сильніший, той і має рацію» або головною метою є не так вирішення проблеми, як доказ власної правоти за будь-яких умов і будь-якими шляхами, є благодатним підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків. Крім того, для фіксації сімейного насильства в подружніх взаєминах має спостерігатися елемент агресії, тобто мотивації заподіяння шкоди.
    Згідно із статтею 3 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:
    1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;
    2) відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;
    3) органи опіки і піклування;
    4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства:
    – кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї (далі – кризові центри);
    – центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.
    Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації, незалежно від форми власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів із попередження насильства в сім’ї. Їх повноваження визначені статтями 5-9 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» відповідно.
    Інші нормативні акти додають до цього переліку:
    – службу у справах дітей;
    – центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
    – органи охорони здоров’я;
    – органи освіти й установи кримінально-виконавчої системи (у частині жорстокого поводження з дітьми).
    Від налагодження тісної взаємодії між усіма суб’єктами здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї, включаючи і неурядові громадські організації, значною мірою залежить ефективність протидії насильству в сім’ї.

    Переглядів: 1439 | Додав: Novyj_rozdil | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Створити безкоштовний сайт на uCozCopyright MyCorp © 2021